Інфекційний бронхіт курей

Правильна, коректна схема вакцинації проти збудника ІБК – важливе комплексне рішення у забезпеченні благополуччя стад.
На сьогодні встановлено величезну кількість серотипів збудника, але схоже на те, що це далеко не повна картина. Багатьма дослідниками підтверджено генетичну близькість ІБК та деяких коронавірусів, виділених від індиків та фазанів. Доведено можливість інфікування поголів’я птиці різними варіантами збудника ІБК одночасно.
Зараз найпоширенішим вакцинним штамом у світі є Massachusetts. Однак щороку фіксується поява дедалі більшої кількості варіантів. Деякі з них використовують для виготовлення вакцин. Зокрема, штам Арканзас, який було виділено в середині 70-х років минулого століття. Після вивчення властивостей та проведення цілого ряду випробувань на промисловій птиці (бройлер, несучка) цей штам почав широко використовуватися для виготовлення вакцин.
У практичному птахівництві застосовують як живі, так і інактивовані препарати для профілактики цієї хвороби. В Україні, як і в більшості країн, живі вакцини традиційно використовують для захисту бройлерів та для первинної імунізації молодняку несучки і батьківських стад. Вакцини інактивовані емульговані використовують для профілактичної обробки несучки та батьків. Ті штами вірусу ІБК, які входять до складу живих вакцин, зазвичай пройшли багатопасажну (багато поколінь) атенуацію (ослаблення) на ембріонах курей. Такий шлях «підтримки» збудника саме на клітинах курей дозволяє зберегти певний рівень імуногенності. Ступінь атенуації та її тривалість (стабільність) може варіювати в різних вакцинах у різних виробників. Саме це і є поясненням певних особливостей різних препаратів навіть з одним і тим самим штамом. Цікавою і важливою є здатність деяких вакцин підвищувати свою вірулентність після розмноження в організмі курчати. Цей факт говорить про можливу появу в стаді потенційно більш вірулентних штамів не через навколишню епізоотичну ситуацію, а просто внаслідок підвищення вірулентності вакцинного вірусу після багатьох циклів розмноження всередині стада.
Найбільш поширені живі вакцини, виготовлені із серотипу Massachusetts збудника ІБК. У разі виділення вірусу цього серотипу у вакцинованому штамом Massachusetts стаді, яке має виражені ознаки респіраторного ураження, – це, скоріше за все, буде просто вакцинний вірус. Причиною хвороби в такій ситуації можуть бути інші серотипи збудника. Хоча відомо, що штам Massachusetts теж здатен підвищувати свою вірулентність у певних виробничих умовах.
При виробництві та використанні вакцин стежать, щоб антигенний спектр вакцинного штаму відповідав епізоотичній ситуації (т. зв. польовим штамам збудника) у регіоні. У світі широко застосовують штам H120 серотипу Massachusetts через те, що саме цей тип збудника поширений у більшості країн. Цілком імовірна ситуація поширення інших серотипів, особливо з огляду на глобалізацію птахівництва як галузі. Україна є яскравим прикладом наявності стад птиці з абсолютно різних регіонів світу, в тому числі різних континентів. У таких умовах вже давно існував ризик появи інших серотипів ІБК і в нашій країні.
У деяких регіонах значного поширення набули серотипи Connecticut та Arkansas (Ark), що аж ніяк не відсунуло Massachusetts на другорядні ролі. Зокрема, у США зазначені серотипи широко використовуються у виробництві вакцин. Певні регіони вимушені застосовувати навіть аутогенні вакцини, із місцевих штамів. Але така політика є дійсно вимушеною, хоча і веде до певного тимчасового покращення ситуацію. Причина – неналежне вивчення властивостей цих «місцевих» ізолятів збудника. Через це багато країн, зокрема європейських, крім H120 широко застосовують штами D274, D1466 та 4/91. Інколи навіть за нерегулярного застосування вакцин на основі штаму Arkansas у певних регіонах фіксували спалахи хвороби, викликані цим самим штамом. Така ситуація спостерігалася свого часу у США. Для її усунення запропоновано було використовувати варіант Arkansas протягом всього року, а не лише спорадично. Це призведе до поширення саме вакцинного штаму, а не вірулентного польового, серед стад регіону.
Важливим вторинним негативним фактором дії збудника ІБК є створення ним сприятливого фону для багатьох інших збудників. В Україні це добре відомо щодо вторинної мікрофлори (бактерій). Але існує підтвердження своєрідної «активації» і вірусних хвороб, зокрема пташиного пневмовірусу.
Таким чином, правильну, коректну схему вакцинації проти збудника ІБК слід розглядати як важливе комплексне рішення у забезпеченні благополуччя стад. Традиційні підходи до вирішення цього питання не виправдані, оскільки епізоотична ситуація весь час змінюється. Лише від лікаря ветеринарної медицини залежить, чи вдасться вчасно попередити хворобу, чи доведеться боротися з її спалахом.

Олександр Лук, компанія Pfizer

При використання інформації з подальшим будь-яким відтворенням, републікацією, поширенням, переробкою, перекладом, включенням її частин до інших творів обов’язкове посилання на журнал "Наше Птахівництво" з гіперлінком http://www.agrotimes.net/magazines. Використання інформації дозволяється тільки після отримання письмової згоди від видавничого дому АГП Медіа.